Це багацько капусти, також порубане досить великими шматками курча (без кісточок, або мені не трапились), якесь зелене листячко, моркви чуть, тофу звичайно (як жеж без нього?), гриби. Все це кладуть у металеву мисяку. На дні - дещиця водички (ми навіть спужались, що не буде в чому варитися).
Оцю мисяку інсталюють на пальник, далі "Абдула, піджігай!" і воно починає хлюпати. Десь хвилин через 5 з'являєсі водичка (овочів багацько, з них витіка) і усе це перетворюється на супчик. Як нам пояснили, варити тре до побіління м'яса курки, десь 10 хвилин. Ми про всяк випадок варили 15.
Засада. Варять зовсім без солі. До супчика подають окрему ємність з сіллю та перетертим часником, його потрібно додавати собі порційно "за смаком". Мені більш подобаєцця коли варять з сіллю, бо овочі несолоні якось нє таво.
Після того як овочі вигребли з мисяки, офіціянт тащить миску з собою (то лапша така з гречки), яку висипають у бульончик що залишився, та проварюють кілька хвилин. Лапшу також з'їдають.
Ще було сашимі з якоїсь риби (чи то жовтоховстика, чи що), подавали з олією, мені не сподобалось. Було курчя приварене під лучком (нічого так, бьодра :)) їстівне, але не надзвичайне. Було кар-агі - то курча шматочками обсмажене у соусі карамелізованому. Бува смачне, але в цьому випадку - не дуже. Тож, я нібито й наївся, але не не взахваті.
Набагато цікавіше були мовні питання. Японці навчали "охайогадзаімас, ваташіно намае Андрій-дес", а ми їх "добрий ранок, мене звати ..." Сьогодні з ранку закріплювали.
А, ще цікава деталь. З собою привіз пару бутилочок від Галіція дистилері. Вчора пропонували японцям, їм дуже сподобалось - питались чи не можна десь купити. Дав їм лінка на сайт виробника :) Зазвичай зі своїм до генделя не дуже можна, тож гадав - як ничити пляшку. Виявилось, що у закладі розливають пиво з чайників (то така фішка в них - замовляєшь пітчер, а несуть тобі чайник). Чайник звісно непрозорий, тож перелили грушовицю втуди, тай розливали.
Немає коментарів:
Дописати коментар