Фестиваль Гінкго, Хачійоджі

Усе сталося як планувалося. Пообіді поперся до Хачійоджі (Hachioji, 八王子). Насправді карта заходу казала, що активності йтимуть від Хачійоджі до Такао (Takao, 高尾)

тож, маючи намір після фестивалю відвідати ще Такао-сан (то так японці називають свої гори, не гора Фуджі, а Фуджі-сан правильно), я вирішив почати пішу прогулянку від Нішіхачійоджі (то перекладаєцця як "західний" Хачійоджі).

Розташовано містечко насправді не дуже далеко від Токіо (Шінджуку то самісінький центр Токіо, до нього 40 км)

Прямував від рідної Асаксабаші по гілці JR Chuo Main Line (JR - то Japan Railways, компанія що обслуговує силу силенну міських та приміських електричок, тре ще по цій темі якось окремого поста замутити). Висадився, почимчикував шукати щастя :) Майже одразу знайшов ту саму дорогу, обсаджену деревами гінкго (то такі реліктові дерева, древніші за секвою, до речі ростуть в уманській Софіївці також). Виглядає це досить чепурненько

Ось так зблизу

Бачте, яке дивне листячко? Тітка-екскурсовод з Умані нам заливала що то так зростаються голки, по дерево насправді було хвойне, але вікі відкрила нам що то є маєчня :)

На час проведення фестивалю прибирати листя не кавайно, тож під ногами все також досить красиво.

Мені дуже подобаєцця як в Японіі регулюють рух. Майже завжди то такі поважні дідугани (зустрічаються подекуди бабусі) з палицями, що кажуть "Ей, гражданіна, ти туда нє хаді, сюда хаді". Цікаво.

Зверніть увагу, у хлопця зліва в кадрі висить на шиї дерев'яна табичка, зараз розповім - що то таке.Фестиваль мав декілька складових. Одна з них - квестова. Купуєшь собі таку доску на шнурку (500 йен коштує), а далі ти маєшь пройти усі пункти фестивальні, на кожному тобі спеціяльним паяльником прожигають якесь побажання (я так вважаю, але там ієрогліфи і на 100% я б не закладався щодо значення). Хто напрожигав собі всю табличку, той має право гордицця :)

Ага, палатка з вижигатєлямі отак виглядає

або отак

усі такі поважні, важливу справу роблять :)

Інша складова фестивалю - то є суцільна барахолка. Всі місцеві щось намагаються продати. Хтось - свої хенд-мейд прикраси (ще й майстер-клас для малечі влаштовує, що дуже круто звісно)

Хтось - чудодійну речовину для догляду за волоссям (шампунь там чи бальзам - казна що)

Хтось - виставив опудало вутяче, щоб прорекламувати продаж чайника (майже 400 баксів, доречі)

Якесь чудернацьке коріння

Досить багато було хенд-мейд кераміки, але коштує воно немало (10-15 баксів за стакан-кружку іноді), а сама по собі - нічого надзвичайного, як мені здаєцця.

Але беруть люди, труд поважають. Ось дідусь щось затирає тьотці, рівняючи при цьому дно миски.

Але те все булі досить "придатні до споживання" варіанти. Є набагато цікавіші кейси. Чудернацьке плетіння з лози, наприклад. Не завжди зрозуміло - до чого це.

Це щось по типу килимків.

Хто має бажання придбати теплий та ламповий (судячи з розмірів) телефон? Тьома Лєбєдєв обмочивсі б вже від щастя.

Хлопчина продає свої беу іграшки :) Підприємєць зростає.

Місцеві магазини також скористалися нагодою та повиставляли на вулицю найбільш привабливі позиції. Так, можна дізнатися на яких роверах гасають місцеві, та скільки це їм коштує.

Типовий вєл місцеві купують собі за 200-300 баксів. Складний, міський, шосер - нема різниці. Багатенько кітайщини. Гірських не багато, бо коштують нормально зроблені значно дорожче, "гірські ашанбайки" великого поширення не мають.

Рибок продають

Є досить красиві

Далі, звернув до парку Рийонан (Ryonan, 陵南). Там було багатенько народу, що займалися тим чим японці полюбляють займатися на фестивалях - жрали та бухали. Але про їдло буде окремий пост, тож поки про парк.
Він розташований на березі "річки" (воно звісно горне та можливо колись розливаєцця, але зараз виглядає сумно у своєму руслі). Загальний вигляд:

Зліва палатки та розтягнута плівка на підлозі - то заброньовані компаніями місця для бухалова. А тепер трохи більше іншого берега, там основна частина парку і багато палаток з їдлом, атракціони і таке інше.

Ще чуток річки, домівки прям на парк виходять

Не дніпровські, але пороги :) 

Атракціони часто не дуже зрозумілі, наприклад цей дідуган щось розповідав постійно купі народу, навіщо йому банани - я не дотумкав.

Це є пригортання до природи. Мабуть козлів не дуже вистачає, то їх привозять щоб з ними сфотографуватись.

А, ще про тварин :) Їх потрібно супроводжувати в парку, там вбирати за ними waste.

Йдемо далі з парку у напрямку Takao-station. Майстер малює чудові шаржі

Тут продають якісь незрозумілі рослини. Виглядає файно, пахне ароматно.

Вуличні музиканти з етнічними мотивами. Малий вдягнутий у дракона :)

Типовий (не токійський) японський домік. Є власна вишка мобільного зв'язку, місце для автівки, пара автоматів з напоями :)

На деяких домівках - щось на зразок газетних вирізок, щось про міністерство оборони ("тут жив зольдатен", чи що?)

Творчість місцевих зв'язківців :)

А це як "місце де лупанутись головою", але для поїздів. Демпфер на кінцевій станції. Цікаво, на яку граничну швідкість зупинки поїзда він розрахований?

Якщо щось станеться не так як гадалося - оцей святий вас сопроводіт в інший світ :) Кістки він товче, чи що?

І, у фіналі, декілько незрозумілих японських табличок. На той випадок, якщо вам цікаво - що надихає типового японця.

Тут мой моск бєссілєн

PS: дісклеймер щодо вимови деяких японських звуків; я зовсім не розумію 'дзь' у Фуджі або 'сь' у суші, але є багато людей що думають навпаки, тож буду старатись надавати англомовні сталі назви та канонічно-ієроглафічну назву при можливості, бо пошук по гугль мапам кірілічних назв - той ще квест.